TextBook Отто ж і знай, мій друже,
Що всяка влада пужить.
А щоб не мати зовсім влади,
Гуртуймось у Всесвітню Раду.
Самі трудящі — геть панів! —
І не будемо за волів.
Цю байку написано 1918-го ще до загальної примусової колективізації, але судили Пилипенка за неї вже в тридцять другім році, коли ця байка прозвучала пророчим вироком, бо поцілила, як кажуть росіяни, «не в бровь, а в глаз».
З неперевиданих байок наведу ще дві — одна на тему російського шовінізму, а друга просякнена вірою в людську велич і розум та осяяна тонким ліризмом.
Цапище[948](Запозичене в білоруського байкаря Крапіви)
Такий собі адміністратор,
В овечій череді був десь
Там голова
Цапище бородатий.
Усе гаразд, за все він дбав.
Одна біда,
Що по-овечому — ні слова.
Чи то не вмів,
Чи не хотів,
Чи ще яка була основа —
Не знати нам.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані твори» автора Пилипенко С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У пам'яті людській“ на сторінці 36. Приємного читання.