Розділ «Документи та матеріали»

15. Тимчасове Бюро, а потім Ц. К. має право мати власну печать з назвиськом спілки.

16. Ревізійні Комісії контролюють господарчу й організаційну роботу комітетів Спілки. Комітети обов'язані подавати ревізійним комісіям по їхнім вимогам точні звіти й доклади про свою діяльність.

17. Кошти спілки складаються з постійних членських внесків розміром 1 карб, вступного та 1 карб, щорічного, що надсилається до ЦК і йде на організаційні справи, б) з добровільних внесків, ухвалених Загальними зборами, в) з прибутків від вечорів, вистав, лекцій, видань тощо, г) допомоги від державних та громадських установ та організацій.

18. Ліквідується Спілка постановою загальних зборів усієї спілки. Майно спілки в такому разі передається до розпорядження Літо Наросвіти. При ліквідації окремих організацій їхнє майно поступає до розпорядження ЦК «ПЛУГА».

Члени ініціятивної групи: І. Сенченко, С. Пилипенко, А. Панів, Гр. Коляда, Ост. Яровий, І. Шевченко[706], А. Крашаниця[707].

Харків, березень 1922 року

Платформа ідеологічна й художня спілки селянських письменників «Плуг»[708]

1. Наша доба — доба переходова від капіталістичного до комуністичного ладу, від клясового до неклясового суспільства, доба соціялістичних революцій і воєн, що розпочались у нас Жовтневою революцією.

2. Боротьбу ведуть: буржуазія, з одного боку, пролетаріят — з другого. Можна бути тільки по одному боці барикад. Інші клясові угруповання мають вибирати тільки поміж цих двох. Третього не дано.

3. Селянство в процесі клясової боротьби виявляє свою неоднорідність і окремими своїми частинами прилучається хто до буржуазії (куркульня, заможництво), хто до пролетаріяту (незаможництво, сільськогосподарське наймитство і здебільшого середняцтво). Останні групи ми називаємо революційним селянством.

4. Природа селянина подвійна: він і трудящий, він і власник. Цим пояснюється міжклясове положення селянства і його неусталеність у політичних симпатіях, і нетривалість у часи горожанської війни з соціалістичними гаслами — якості, що їм маємо протиставити свою свідомість.

5. Культурно-економічний процес, несучи в село нові способи продукції, інтенсифікацію і колективізацію сільського господарства, могутні машини, електрику та інші здобутки культури, несе разом з тим зачатки економічної революції на селі, що має село в цілому поволі урбанізувати, індустріялізувати, а селян у перспективі цього процесу включити в єдину пролетарську сім'ю як робітників землі.

6. Таким чином, селянство є потенціяльний пролетаріят, місце його — на протибуржуазному фронті, і гасла пролетаріяту є гасла свідомого революційного селянства.

7. Система радянської влади, що здійснює диктатуру пролетаріяту й сільської бідноти, дає їм можливість перебудовувати суспільство й вести його по шляху до нової соціалістичної культури, регулюючи певним способом господарчі взаємини.

8. Маючи точну й детально розроблену практичну програму, а також тверду лінію для праці на господарчому фронті, робітничо-селянська революційна суспільність ще й досі не має ясного пляну способів боротьби і знарядь на фронті культурному.

9. Тим часом тепер з переходом до так званого «мирного» будівництва в умовах непу, коли в місті росте й знов жиріє буржуазія, а в селі підводить голову куркуль, власник і орендар промислових закладів, що разом із впливом економічним ведуть наступ і ідеологічний, боротьба на фронті культурному набуває першорядного значіння.

10. Культурі буржуазній має бути протиставлена культура пролетарська. Міщансько-власницькій егоїстично-індивідуалістичній ідеології в першій протиставляється колективістично-творча — в другій.

11. Революційне свідоме селянство є майбутнє пролетарство, робітники землі. Гасла пролетарської культури — їхні гасла. Поруч пролетаріяту проти буржуазної культури — їхня тактика.

12. В сфері культурного будівництва величезну ролю має слово як основний спосіб передачі думок, слово усне й писане чи друковане. Таким чином, у загальній будові нової соціялістичної культури поважне місце займає створення нової робітничо-селянської літератури.

13. В часи панування буржуазії революційна робітничо-селянська творчість не мала можливости виявити себе, і тільки Жовтнева революція створила необхідні умови для її розвитку.