І поклик рокоче: вставайте, народи!
Прийшла пора, пора — день свободи!
Могутні погрозливі розкати пролетарського гімну, здається, ось-ось розірвуть маленьку кімнату, винесуть звідти, мов на крилах, усе живе туди, в багатотисячний робітничий похід.
Петриків батько одривається від підвіконня і сквапно хватає кашкета.
На обличчі урочиста піднесеність. Очі горять завзяттям, одвагою.
Раптом вони спиняються на ліжкові, де, згорнувшись у клубочок, зіщулилося маленьке Петрикове тільце. Личком припав до подушки. Худенькі плечики здригують від придушуваних риданнів. Рученята хапливо цуплять край плохенької ковдри.
Батько спинився.
Постояв. Тихо почепив кашкета на гвіздок і обережно сів на ліжко коло Петрика.
— Сину, не треба! Я буду з тобою. Втишся.
Не відразу це вдалося. Образа була надто болюча, надто вразлива.
Де ж пак: пропустити таке свято, лишитися самому, коли все місто на майдані, все місто поломеніє в прапорах, купається в піснях і музиці!
Отак може скривдити доля! І за що? За що? Горе щоразу наново стискує Петрикові горло, і він не може дивитися на батька, він знов ховає личко в подушці. Такий жаль на себе, такий жаль!
Шорстка батькова рука ніжно гладить його біляве волосся.
— Заспокойся, сину! Ось заспокойся-бо. Оповім тобі, як колись я так само плакав з образи й досади.
Батько плакав з образи й досади? Батько плакав? Отакий мужній, суворий, великий, паче з металу скутий чоловік — і плакав? Неймовірно! Батько жартує. Цього не могло бути.
Петрик крізь пальці, розмазуючи по щоках солоні сльози, дивиться на батька зачудованими очима.
Батькове обличчя серйозне, задумане. Очі дивляться кудись немов далеко-далеко, пірнаючи в давні спогади. Губи суворо стиснені.
— Розкажи, тато, що тобі було скоїлось? Мабуть, дуже боляче, що ти плакав?
— Боляче, синку, ой, боляче... Слухай тихенько, яке мені було колись свято.
Твоя мати служила тоді за вбиральницю на одній невеличкій станції. Ти був зовсім маленький, як ота Фаня, ще навіть менший. А я їздив тоді за кондуктора на товарових поїздах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані твори» автора Пилипенко С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вибрані твори“ на сторінці 132. Приємного читання.