TextBook Магда любила, коли я міцно стискав її груди. Коли мої руки видовжували їх і перетворювали на дві кладки між нами, як вона казала. Дві міцні кладки.
Чому в такий момент я згадую Магду, котру, вочевидь, не кохав, а мав за свою єдину справді коштовну річ? Річ, яка мені належала.
Рука Люсі тим часом знайшла те, що шукала.
«Обома, візьми обома руками», — подумки прошу я, але друга Люсина рука легенько торкається до моїх губ, проводить по них.
«Так починаєшся ти, — казала колись Магда, — ти, справжній».
Вона помилялася. Тепер вона знає, що помилялася.
Я цілую Люсині пальчики. І відчуваю, як кудись витікає вся моя щойно народжена ніжність, яку можна було б назвати пристрастю.
…Уночі я прокинувся від схлипування. Воно було тихе, ледь чутне, але я прокинувся. Без сумніву, Люся плакала.
— Що ти? — торкнув її за плече. — Що з тобою? Вона не відповіла. Затамувалася, здавалося, навіть дихати перестала. Може, мені здалося? І тут, мабуть, безсила стриматися, вона схлипнула знову.
— Що трапилося?
— Нічого, — озвалася вона глухо. — Спи. Я більше не буду.
— Але чому ти плакала?
Вона не відповіла, тільки зіщулилася ще більше.
— Повернися до мене, — попросив я.
— Навіщо? — якось конвульсивно сіпнулася вона. — Ти хочеш мене заспокоїти, еге ж?
— Якщо ти не бажаєш цього… Але чим я тебе образив?
— Тобі так цікаво?
— Якщо ти плачеш…
— Якщо я плачу…
Вона вже лягла на спину, потім трохи підсунулася вище, майже сіла.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Камінь посеред саду» автора Лис В.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА АНДРІЙ ТРОЯН. ПРОФІЛІ“ на сторінці 36. Приємного читання.