— Куме, зібралися люди... Такий день... Наливайте й хлопцеві...
— Та воно... конешно... Давай, синок...
Узяв Вася, заплющив очі — перехилив. Зачхався, сльози з очей потекли, а рідненький дядько:
— Племінничку!.. Візьми й оцю. А то буде бігати за тобою...
— Дядьку, це ви мене... споїти хочете...
— Васько! Без розговору!.. Я тобі дядько? Дядько. Я тобі хочу добра? Хочу. Кутю ми їмо? Їмо. Дак чого ж ти носа вернеш?
А ранком:
— Учора, щоб мені з оцього місця не встати, на кума трясця набігла. «Будьмо та й будьмо»... Без пари ніщо не живе на світі... Закусили... Обтерли губи, покрутили вуса та: «Отой, що нагорі, трійцю шанує. Наливай, Юхиме... по третій. А чого у вас очі посоловіли?.. Давайте ж і по четвертій, бо хата на чотирьох кутках...» Ну ніякого в кума понятія... А тепер, повірте, як хто мені дошку вставив — не згинається поперек. Хоч ти чорта дай, не зігнеш. Отака кутя!
— І на мою куму набігло. Пристала й пристала до мого Василька: «Пий, синок, це медя. Пий, дитинко, це мед... Добреньке, солоденьке...» Воно, молоденьке, дурненьке, і насмокталося... Сьогодні цілий ранок векає...
...Оці вечори починаються просто. Простенька обстановка. Стіл. На столі всяка всячина: кутя, узвар, свинячий холодець, ковбаса. І ота... Цього вечора її назва — «ота».
— Ви, куме, яку кутю готували, ячну чи пшеничну?
Соломою чи дрівцями топили?
— Ні, я варив по-новому, на газовій плиті.
— Хто ж проти газу? Давайте, куме, попробуємо отієї... газованої...
— Як давайте, то давайте. Куме, ви чоловік письменний. Скажіть, скільки було апостолів?
— Дванадцять... Дванадцять, куме. Хороше писали. Ой і писали ж душевно: «Прийдіте ко мне, алчущі, і я утолю вас...». Давайте, куме, отієї... Вона добре утолює...
— Кажете, куме, дванадцять?.. А я думаю, чого така євангелія товста! А чого ж вони по-різному писали? Матфей одне писав, а Павло — друге?
— Еге-ге!.. Це ви мені, куме, задачу дали. Ви краще запитайте листівкою. Коротенько напишіть: «Ми чули, що в нашому районі благотворно працює товариство «Знання». Будь ласка, приїжджайте до нас у село. Ми вас радо зустрінемо й машину вишлемо. Сотворіть у нашому клубі чудо — прочитайте лекцію».
Буває, що до куті не лише меду дають, але ще й кабанця підкладають...
— Василю! Я ж сьогодні кабанця заколов. Приходь хвоста смалити!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Веселий ярмарок» автора Кисельов С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ“ на сторінці 61. Приємного читання.