З того дня він почав ходити за мною, як наврочений. І все щось велить, щось наказує. Десь напровесні оголосив, наприклад, свою волю:
— На осінь весілля справимо!
— Згода,— відповідаю, покірно схиливши голову, а сама думаю: «Гай-гай, де ще та осінь!» І додаю: — Я так і знала, що ти мене не любиш!
І надула губи.
Він щось подумав-подумав, потім рубонув рукою повітря і сказав:
— Я прискорюю своє рішення. Весілля — за тиждень!
— Як звелиш,— мовлю з тією ж покірністю і ледве стримуюсь, щоб не кинутись притьмом по фату.
Відтоді ми вкупі.
Як народився у нас первісток, дуже мені хотілося його Русланом назвати, а чоловік заявив, що він своєму синові сам ім'я знайде. Довго він те ім'я шукав. Ходить по хаті, наморщить лоба — думає. Я йому думати не заважаю, тільки питаюся:
— Ти не пригадуєш, як Руслана по батькові?
— Чийого Руслана? — дивується.
— Людмилиного,—відповідаю.— Того, що в Пушкіна.
— Ні,— каже,— не пригадую. А що?
— Та нічого,— кажу.— Так, згадалося...
— А-а...
І знову ходить, думає... А я трохи згодом:
— А прізвища не пригадуєш?
— Якого?
— Та Русланового ж!
— Ні...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Веселий ярмарок» автора Кисельов С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ“ на сторінці 58. Приємного читання.