— Гуд монінг, мамо!
На багажнику метляла ногами Оксанка, у сідлі, відпустивши кермо, щось веселе вигукував Юзик, а попереду, висолопивши язика, з ланцюгом на могутньому торсі, пер галопом схудлий, забрьоханий, в реп'яхах її улюбленець Цезар... На шиї в бульдога теліпався невеличкий транзистор та горлав на всі заставки.
— Цезар?! — тільки й вичавила із себе.
А собака летів на неї і повискував з виразом скаженої радості в очах — од простору, од сонця, од курного шляху, по якому можна було бігти аж до самого синього обрію...
Леонід Комаров
ЩО И ТРЕБА БУЛО ДОВЕСТИ
Майже місяць на підприємстві працювала група соціологів. Завершивши роботу, спеціалісти по вивченню громадської думки мали доповісти заводському активові про підсумки своїх досліджень.
Керівник групи Аскольд Микитович Ружанський глянув на годинника:
— Працювали ми наполегливо, гаряче,— він зморщив лоба, що добряче засмаг за цей період.
— Одне слово, трудилися під девізом: «Краще зробити сьогодні, а з'їсти завтра»,— пожартував директор заводу.
— Правда ваша,— підтвердив Ружанський.
— До речі, сьогодні ми так поспішали узагальнити показники, що навіть не встигли пообідати. Але це — між іншим. Ближче до суті. Кажуть, ніби збоку видніше, і от ми на підставі анкетування та інших методів маємо важливі й вагомі висновки та рекомендації.
Запахло інформаційною насиченістю, і в залі запанувала тиша.
— Передусім, темою наших досліджень були умови праці,— Аскольд Микитович переклав кілька зрешечених перфокарт.— Ось перед робітниками цеху № 5 ми поставили запитання: «Чи треба реконструювати виробництво?» І яку відповідь, на вашу думку, ми одержали? — оратор для зміцнення контакту з аудиторією мав звичку запитувати.
Слухачі зашепотіли, наче сухий очерет під вітерцем, а худорлявий літній чоловік, котрий вирізнявся пишними вусами, іронічно посміхнувся:
— Відповідь, як і слід сподіватися: «Цех потребує реконструкції».
— Авжеж! Саме так! Ви ніби в око вцілили,— кліпаючи, підхопив керівник групи соціологів.— Такого ж висновку дійшли й ми...
— Хм... Винайшли велосипед. Це ж відомо, як тва рази по два!—знову вихопилося у вусатого. — Ми вже проект реконструкції маємо. Закінчуємо четвертий цех, тоді й до п'ятого доберемося. Воно ж і Москва не зразу розбудовувалась.
Ружанський засунув руки у кишені, ніби шукав там потрібне слово. Підвівся директор заводу:
— Михайле Свиридовичу, гостей поважати треба, а ви...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Веселий ярмарок» автора Кисельов С.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ БАЙКИ ФЕЙЛЕТОНИ“ на сторінці 64. Приємного читання.