Розділ «ВІДСЛОНА ТРЕТЯ»

ОРТСКОМ.:

— Ой, пані, пані!.. Вам треба втяти язика, і гер Матіс Вам це зробить…

КАТРЯ стривожено, півголосом:

— Ольго… облиш… Бо то не жарти…

ОЛЬГА, метнувши очима і враз примруживши їх, так лагідно-лагідно:

— …Ні, не жарти… Цей гевал… тут ось, у цій кімнаті мусить бути розгромлений нещадно… Це йому не з пукавки стріляти… і не стеком хвиськати…

ОРТСКОМ.:

— Що вона каже?..

ОЛЬГА, роблючи хід:

— Вона каже, що можливо будуть бомбить і їй страшно…

Всі зареготалися, крім Матіса.

ОРТСКОМ:

— Це війна гірша ніж з бомбами, в мене нерви не витримують, а бомби пхі-і… А ВИ що сказали?

ОЛЬГА, роблячи хід:

— А я кажу, що не такий страшний чорт, як його малюють… (всі знову зареготались)… Чи так, гер Матіс?..

МАТІС, над дошкою, роблячи зосереджено хід:

— Яволь…

КАТРЯ знову сиділа мовчки, лиш нервово жмакала хустку і стежила великими переляканими очима за грою, стежила за німцями, кілька разів поривалась знову щось сказати, але замість того брала до уст крайчик хустки.

МАТІС, сопучи розгублено й витираючи піт, раптом помурмотів:

— Ми будемо грати три партії…