— Їдуть!.. Усі їдуть!.. І звідусіль їдуть… З Харкова їдуть!.. З Донбасу їдуть!.. такі смішні!.. З Києва їдуть… (і зупиняється, широко витріщивши — і так великі — здивовані очі, приголомшений наглою думкою):
— А мами нема?!. — стоїть і слухає, як там десь за вікном «їдуть»… Хлопчикові збирається на сльози. Але він по-дорослому серйозний, бо ж він уже «великий». Лише дивиться великими допитливими очима просто себе і дивується, щоб не заплакати:
— А мами нема…
3
З бічних дверей до кімнати входить на милиці безногий (однієї ноги нема) ще й безрукий (однієї руки нема), молодий, а вже сивий «дядя Гриць». Мистець — маляр. Одягнений в засмальцьовану стару одежу, немов тракторист в степу. Він молодий віком (30–32 роки), але старий досвідом, пошарпаний в життьових бурях. Розкішне, хоч і сиве, волосся, підстрижене «під миску»; високе чоло, сміливий, суворий, зосереджений погляд — свідчать про людину не пересічної вдачі. А дві прямовисні глибокі зморшки над бровами збуджують думку не про мистця, а скорше про суворого прокурора, міцно замкненого в собі.
Дивиться на годинника на руці й сідає до мольберту на стілець, хапаючись, бере пензля:
— Півгодини лише маю… Він чорт пунктуальний…
— Дядю Гриць!.. — підкотився хлопчик на вельо. — Що ти малюєш оце?..
— Коники, товаришу Борисе, коники… — «Дядя Гриць» кепкував з гіркою іронією, либонь над самим собою і, зідхнувши, штрикав пензлем через силу в мальовидло.
— А навіщо?..
— «Для сміху», товаришу Борисе!.. — (і посміхався гірко, щось думаючи).
— Але ж ти вже коники намалював…
— І знов малюю… хай воно сказиться…
— Варум?.. Га… Але ж це не «коник», це якась пані, о…
— Пані… Але все одно коник…
— Варум?.. А чого вона «коник»?
Мовчанка. «Дядя Гриць» хмуриться, ховаючи посмішку межи брів. А Борис не здавався, заінтриґований:
— І Гітлер — теж коник?.. що ото ти малював…
— І Гітлер теж «коник»…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розгром» автора Багряний І.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІДСЛОНА ПЕРША“ на сторінці 2. Приємного читання.
TextBook