Літо без осені: Лірика
А я — вдаю, що каюся
Із подивом незлим.
То осінню, то веснами.
То в’яло, то цвіло.
Сміялася ще весело,
Та —
Гірко вже було.
Свекруха, хоч не лаялась,
Ходити не могла.
У мене серце краялось:
Любов не зберегла.
А він, моє коханнячко,
Її гірка печаль,
Сказав нам на прощаннячко:
«Мені обох не жаль!»
До мене прихилилася
Самотня сивина.
Таке життя судилося —
Трикляте, як вона.
«Невмивана, нечесана,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Літо без осені: Лірика» автора Чубач Г.Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прийди в мій дім“ на сторінці 17. Приємного читання.