Очевидь, учень професора дотримувався думки про повторність “сплесків” земної кори та їх епіцентрів. Коли ж на обраній ділянці характеристики поверхні наблизилися до наведених у останніх нотатках його наставника, — лишилося тільки чекати. І — хоч наклав життям — довів ймовірність циклічності таких катаклізмів.
Мій сусід перевів дух і якось зів’яв на мить.
— Знати б, якими приладами вони користувалися. Може, знімали показники, про які я й не здогадуюсь. Правда, вмію трохи чути землю, але ж прилади — без них теж не обійдешся.
— Що й казати, при сучасному рівні знань ще багато чого… — промимрив я, аби не мовчати. — Але ж колись і ця загадка мусить піддатися. Може, саме завдяки тобі, — додав жартома.
— Хіба про це йдеться? — обізвався з гіркотою, мов почув щось недоладне. — Поки що не маю цілком достатньо незаперечливих доказів, але це місто може запастися. Навіть фахівців не турбує його поступове опускання. А я все виважив, співставив: динаміка наростання тутешніх характеристик грунту подібна до зафіксованих перед катастрофою у тих двох випадках. Може статися такий самий “сплеск”.
— І що — місто піде під землю? — мимоволі мене пройняв дрож від його віщування.
— Хіба я знаю: місто чи кілька будинків? У великому місті все набагато складніше, аніж у малому або на безлюдді.
— Але ж, я так зрозумів, встановити ймовірність такої події неможливо, якщо не знаєш… циклічності, чи як там, самого явища? Хіба й для нашого міста є такий собі “камінь”?
— Коли б я мав певність, що циклічність і прикмети “сплесків” однакові для всіх місцевостей! А так можу спиратися лише на кілька фактів та на свої передчуття.
— Ну, це може бути самонавіюванням під впливом…
— І сам би радий так думати. Але в одному переказі говориться, що під час набігу татар люди сховалися в князівському дворі. І коли ворог уже брав приступом укріплення, земля руська розверзлася під ним і поглинула двірець разом з напасниками, не давши поглумитися з оборонців міста. Я, здається, вирахував те місце, де стояв двір. До речі, не так давно там велися розкопки. Звісно, археологи виявили тільки сліди помешкань пізнішої доби. Тим-то переказ приймається як легенда.
— Тобто це має свідчити, що тепер?..
— Не знаю, але я це чую, так чую, що місця собі не знаходжу.
— І… знову там само?
— Принаймні неподалік…
Він мить повагався і сказав де. Мені стало моторошно: за десять хвилин їзди від мого будинку.
— Коли ж може статися нещастя?
— Я не пророк. Але, мабуть, скоро. Відчуваю кожного разу, яка там неспокійна земля — зовсім інакша, ніж деінде в місті. На додачу — щільно заселені квартали, якісь заводи. Просто згусток людської енергії! Це теж впливає — притягує, як громовідвід блискавку.
Наша розмова таки коштувала йому сил, бо збудження його раптово спало, байдуже поглянув на годинника і стурбувався:
— Ого, засиділися! Досить тебе жахати…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дзвони зеленої Галактики / Упоряд.» автора Пригорницький Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Юрій Косенко ВІСНИК“ на сторінці 4. Приємного читання.