Розділ «Роберт Короткий, Михайло Нейдінг “305-й” НЕ СНІДАЄ ЧАЙКАМИ!»

— Як це сталося?!

— Абсолютно незрозуміло! Танкерів поблизу не було, трубопроводів і свердловин немає. Почалося розслідування, у прилеглому районі прикордонники знайшли магнітофонний запис, який зберігся у водонепроникному контейнері, ніби пляшкова пошта. Може, вдасться щось з’ясувати.

Розлив страшний. За даними спостерігачів, у розлив уже потрапили і загинули кілька зграй птахів, стадо морських левів. Головне — небезпека загрожує морському заповіднику Острів баля-нусів. Дрейфуючи за вітром, нафтове поле за годин 25–30 досягне берега, а там…

— Що зроблено?

— В океані шторм, а розлив надто великий, щоб оточувати його бонами. Танкер типу “ножиці” знаходився неподалік і вже вирушив у район аварії, та самому йому не впоратись. Єдина надія на ваші об’єкти “305”. Миколо Володимировичу, члени надзвичайної комісії по ліквідації нафтового забруднення зібралися на борту екологічного судна “Академік Орлов”.

— Негайно прибуду.

У кают-компанії судна “Академік Орлов” були начальник морінспекції капітан Нікітін, капітан судна Єрмошкін, директор морського заповідника Острів балянусів Ісаченко, професор Векшин, доктор біологічних наук Коршунов. Комісія мала ухвалити рішення неабиякої складності. Найбільша відповідальність лягала на авторів об’єктів “305”. Слово взяв професор Векшин.

— Мій співавтор Ігор Борисович Коршунов, як і я, лауреат премії Міжнародного союзу охорони природи. Він — біолог, останній, можна сказати, учень академіка Орлова. В об’єкті “305” нам вдалося втілити ідею Аркадія Фомича Орлова, про яку свого часу навіть друзі академіка говорили як про “дещо передчасну і фантастичну”. На таке Аркадій Фомич завжди відповідав, трошки змінивши вислів Фрітьофа Нансена: “Звинувачення у фантастичності приймаємо”. Проте повернуся від історії питання до його суті. Наш об’єкт “305” — це плавучий мікрозавод, який поглинає розлиту нафту, перероблює її на пластмасу і будує подібний до себе об’єкт. Метал добувається з морської води. Енергія — за рахунок хвиль. В цілому я повністю виклав ідею Орлова і принцип дії нашого з Коршуновим об’єкта.

— Чому використано енергію саме хвиль?

— За статистикою, а ми користувалися даними Ллойда, більшість корабельних аварій відбувається під час штормів. Згадайте історію загибелі танкера “Арідо Надіс”. От ми і вирішили використати хвилі. Вони хитають крила, а ті обертають генератор.

— Швидкість збудування об’єктів?

— Якщо вистачає нафти — півтонни на об’єкт, то він буде готовий за годину. Процес лавиноподібний — була б нафта і штормові хвилі.

— Тобто для ліквідації розливу достатньо 10–12 циклів, а це 12–15 годин. Значить, заповідник буде врятовано!

— На жаль, товариші, ваша радість передчасна.

— Ви не певні в надійності роботи об’єктів?

— Надійність гарантована — триста чотири зразки позаду. Непокоїть інше…

Всі об’єкти “305” проходили випробування в штучних умовах, в інститутському басейні, де хвилі здіймалися спеціальними вібраторами і об’єктам пропонувалася як “органічна їжа” тільки нафта! А що, як у природних умовах об’єкт, поглинувши всі вуглеводневі сполуки нафтової плями, “відчує” смак до органіки і вийде з-під контролю. Звичайно, ми передбачили в об’єктах і пристрій самознищення, але в умовах штормового моря розшукати кожен з них за короткий час буде нелегко і вони можуть завдати шкоди мешканцям моря… Адже 10–12 циклів — це двадцять тисяч одиниць! Якщо навіть один процент об’єктів перетвориться на хижаків — увесь заповідник з’їдять. Щоправда, ми заклали в первісні об’єкти програму охорони живого, та чи збереглася вона?..

— Це єдиний вихід. А вовків боятися — в ліс не ходити! — сказав Нікітін. — Об’єкти підготовлено до відправки, і з ними вилітає Коршунов. Якщо “Академік Орлов” готовий вийти в океан, пропоную лягти курсом на район екологічної катастрофи і встановити з Ігорем Борисовичем Коршуновим надійний радіотелефонний зв’язок.

Шторм не вгавав. Важкі хмари неслися прямо над водою і обрушували косі смуги дощу на схили водяних гір. Поривчасті шквали зривали з вершин сірувату піну і вкладали її рівними смугами між валами. Тисячі кілометрів котилися вали океаном, щоб розбитися об прибережні скелі в одвічній боротьбі хвиль і суходолу. А тут на їхньому шляху поставало нафтове поле. Вали гнівно кидалися на нього, намагаючись розірвати, розкидати в усі боки чорну перепону. Та поле опиралося, воно позбавляло водяних велетнів їхніх сірих шапок, і вони рухалися по ньому положистими горбами.

Згори здавалося, що під чорним покривом понуро бродить стадо злющих драконів, які прагнуть скоріше дістатися далекого берега, щоб поглинути його.