Полтава

— Також.

— Хоробрий Лагерберг?

— І він.

— Рост і Анреп?

— Погибли за вітчизну і за свого улюбленого короля.

Король усміхнувся гірко і рукою махнув, ніби їм "до побачення на другому світі" казав.

З боєвища недобитки вертали, баталіонами й полками ставали і щолиш тоді видно було,

як їх багато погибло або попалося в полон.

— А запорожці на лівому крилі? — спитав нараз король.

— Поруч забутих шведських баталіонів билися до останньої хвилини, як союзники вірні,

— відповів Войнаровський.

— Хоробрі молодці! — похвалив король і стиснув шпаду, що все ще біля його лежала.

— А де ж мій канцлер ексцеленція Піпер?

Не вміли й боялися відповідати.

Канцлер Піпер з актами королівської канцелярії втікав і по дорозі, щоб його калмуки не

переймили, під Полтаву скрутив і цареві піддався. Європеєць азійської дичі зжахнувся.

— Піпер не згинув, — схопився король. — Я бачив його, він жив, пішов до возів

канцлерських. Певно, з ними в полон допався. Відіб'ємо! Нас ще досить. Левенгавпт, йдіть до

своїх людей

Окружили його і благали, щоб понехав таку несамовиту гадку. Армія в крові. Амуніції