Полтава

дав. Чого? Невже ж не славно боролися наші? Невже ж осоромили себе? А що полягло їх

багато, так що? Виростуть нові. Не бійсь! Ще козацька мати не вмерла...

Набивав люльку, підносився в сідлі і розглядався кругом.

Напереді в маєрфельтовім повозі лежав хорий король, а біля його гетьман.

— Таки їх не візьмуть! — сказав Мручко і торкнув острогою коня. — Били ми, били й нас, а

таки побіда перед нами!

Озирнувся на своїх людей, підняв руку і голосом, щоб і мерці почули, гукнув:

— Бе-ре-жись!

ЗАУВАГИ

Перемога Петра під Полтавою вирішила долю не тільки трьох учасників битви, але й усієї

Європи. Значення цієї перемоги і перспективу, яка відкривається для його імперських планів

будівництва Росії, він зрозумів відразу, що й відобразив у своєму "заповіті", написанім після

битви.

Цей заповіт вперше було знайдено аж у 1754 році серед французьких дипломатичних

архівів. Він справив величезне враження" на французький та англійський уряди і став відомий

усій Європі.

В 1938 році, після подій в СРСР 1937 року, політичний тестамент Петра нагадав

паризький часопис "Promethee" (№ 136—137), звідки він був передрукований львівським

ілюстрованим щоденником "Новий час" дня 11 липня 1938 року в перекладі українською мовою.

Текст його подаємо нижче: