Полтава

безплодною стала, щоб і вона у майбутньому спасення народові принесла, щоб і наш хрест,

подібно, як той, на котрім повис колись Спаситель, зі знамені сорому символом святості

зробився, щоб згірдливе ім'я, котрим нас вороги нині назовуть, нащадки наші названням чесним

для себе обібрали і під іменем тим дальшу боротьбу за визволення своє вели.

А якщо я, недостойний раб твій, милості своєї сподобився, дай, щоб я чашу сію за народ

сповнив, щоб я терпінням своїм гріхи його спокутував. Сподоби раба свойого честі тієї — амінь!"

Хтось застукав до дверей.

— Увійди!

Орлик переступив поріг.

— Що доброго скажеш, Пилипе?

— Нічого доброго не чув і не бачив, милосте ваша.

— Крячеш?

— Правди скривати не хочу.

Гетьман уважно глянув йому в очі. Генеральний писар погляду не видержав і спустив очі

додолу.

— По тобі я чогось іншого сподівався. В словах гетьмана почувся докір.

— Хочеш, щоб тебе відпустити? Слово одно скажи, і — вільному воля. Москалі тільки тих

карають, що йдуть до Мазепи, а милують і нагороджують, котрі від нього втікають. Приставай,

поки час, до тих других.

Орлика якби хто в серце вколов.