Полтава

будучність, не прилітали би серед нічної тиші гадки про смерть і про забуту, може, й опльовану

могилу...

Цур їм! Чесне діло сорому не боїться, а боротися за волю свого народу — це діло

найчесніше в світі. Не що друге робив покійний гетьман Хмельницький.

Мазепа нав'язує Богданові нитки, продовжує традиції 1654 року.

Москва не може стерпіти вольного народу. Вона й у себе не дає людям волі. Цілу Європу,

рада би прибрати до свого кріпкого кулака.

Династичні традиції, безпідставна гадка, немов то московські князі є одинокими

спадкоємцями своїх київських попередників, пертимуть москалів до щораз то нових воєн, поки

вони до своєї імперії не влучать не тільки Києва, але й Волині, Холмщини, Галичини і

Закарпаття. А влучать їх на те, щоб позбавити ті землі не тільки самостійності, не тільки їх

громадського устрою, але й характеру національного. Москва не стерпить вольного сусіда, цар

Петро навіть Дніпрові пороги розбити бажає, щоб кораблі зі своїми бандерами султанові під його

закоцюрблений ніс пустити.

Що ж робити тоді, щоб не допустити до такого трагічного кінця? Союзи з Польщею, з

Кримом, з Семигородом і з Туреччиною завели, оставалося те, чого не вспів зробити

Хмельницький, — союз зі Швецією, на основі, що Україна обох сторін Дніпра з Військом

Запорозьким і з народом малоросійським має бути вічними часами свобідною від усякого чужого

володіння.

Це, ніщо друге, зробив він, Мазепа.