Не вбивай. Батурин.

правда не по їхньому боці, але життя від правди сильніше. Рятувати себе і своє добро — от що

було для них найважніше. Честь, правда, справедливість — усе воно гарно, та не тоді, як ворог

на карку.

Хазяїн читав у їх душах, як у книжці.

— Як же буде? — почав. — Пізна година. Вже й ранок недалеко, треба рішаться, щоб нас

дійсно який чорт не заскочив та не наробив бешкету.

— Хай буде, як громада скаже. Громада — великий чоловік.

— А на моє, громада — капустяна голова. Вискочить який горлай, застрашить людей, і

вирішать таке, що й погадати страшно. Знаєте, як воно тепер буває у громаді. Молоді старшини

воловодять. Наймит хазяїном править. Поганих часів дожили ми. Краще було у бою полягти, ніж

дочекатися такого. Сором від смерті страшніший. Люди добрі, що ви сорому не боїтеся, що ви

суду Господнього не жахаєтесь!

— Суд царський від суду Божого страшніший, бо Господь милосердний, а цар — ні.

— Але й милосердя Боже свої границі має. Не переступаймо їх!

— Царська власть від Бога, нам слухати треба що цар велить.

— А гетьманська вдасть від кого, від чорта?

— Від царя, — відповіли, щасливі, що попали на таку розв'язку, яка буцімто заспокоювала

їх совість.

— Хто вам це сказав? — питався стривожений хазяїн, — хто вам, люди добрі, таку

небилицю повів?