Не вбивай. Батурин.

Це обновлення шведсько-українського договору з року 1657-го було безперечно

перворядним дипломатичним успіхом гетьмана Мазепи, котрий не вдоволявся станом свого

теперішнього посідання, а невтомно прямував до об'єднання всіх українських земель, кажучи,

що як летіти, то з великого коня.

Цей великий кінь і стояв отеє перед ним готовий до дороги.

Король Карло признавав Україну самостійною державою, а її гетьмана титулував князем і

гарантував, що титулу цього і всіх йому належних прав не нарушить. Війська шведські, які

увійдуть на Україну, будуть оставати під начальним керуванням українського князя-гетьмана, і

всі українські землі, які добудуть шведи, належатимуть до України. В забезпеку, що Україна зі

свого боку додержить договору, король Карло вважав потрібним на час війни обсадити своїми

військами городи Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву і Гадяч.

Крім писаних пунктів, отець тринітар передавав гетьманові від короля деякі усні інструкції.

Від нього довідався Мазепа, що договірний акт виготовляє перший міністер короля Карла, граф

Піпер, і що при найближчій зустрічі цей важний історичний документ підпишуть оба контрагенти,

себто король Карло XII зі своїми відповідальними міністрами і князь Мазепа з українськими

генеральними старшинами.

Гетьман перехрестився тричі.

— Богові хай буде дяка.

— Вовіки, віков, — додав від себе патер.

— А тепер, звернувся до нього гетьман, — підеш, отченьку, до нори. Я?