В Країні Сонячних Зайчиків

Я не встиг ухилитися, i цiпок луснув мене по головi. Бомм!.. В очах у мене потемнiло.

РОЗДIЛ XI

Їдемо в музей. "А ти мiг би вчинити подвиг?.. По-моєму, мiг би".

Сiчневе збройне повстання арсенальцiв. Останнi слова старого Хихинi.

"Завтра о четвертiй!"

Я стояв поряд iз старим Чаком у скверику на площi Богдана Хмельницького. Голова в мене трохи болiла вiд удару цiпком, але гулi не було. - Ти на молодицю не ображайся,- усмiхнувся Чак.- Вона ж думала, що ми кепкуємо з Хихинi, захищала його вiд хлоп'ячих глузувань.

- Та я не ображаюсь. Я все розумiю,- усмiхнувсь я, чухаючи забите мiсце.- А той Хихиня симпатичний. Сподобався менi.

-. I менi теж. Гарний дiд.

- А що це вiн про свого предка говорив?

- Ти ж чув: "Поганяйте у тисяча шiстсот сорок восьмий, дiзнаєтеся секрет весел-зiлля".

- Це вiн серйозно?

- Хто його зна.

- То, може... Га? - з надiєю глянув я на старого Чака.

Менi так сподобалися цi подорожi в минуле. I так невтримно хотiлося дiзнатися секрет смiх-трави, весел-зiлля, яка робить людей веселими й безжурними, добрими й дотепними на все життя. А отже, щасливими. Може ж, справдi iснує цей секрет i росте десь у лiсi чи в полi смiх-трава, тiльки люди не знають про неї.

Ех! Як би воно менi зараз згодилося, оте весел-зiлля!

Начувайся тодi, клятий Дмитрухо! Байдужi менi були б твої глузування, кпини твої, дзижчання твоє огидне!

I ваше хихикання пiдле, Монькiн, Галушкинський, Спасокукоцький та Кукуєвицький!

Ех! Я б тодi...

Чак якось загадково усмiхнувся й сказав:

- Ну, гаразд... Бувай здоров, Стьопо! Менi вже час.