Чудеса в Гарбузянах

велосипеді новий голова колгоспу Максим Богданович Та-насієнко.

Люди загомоніли:

— Овва! Може, й бричку відновить. Як Михайло Льво-вич.

— А що? І правильно було б.

— Хай хоч на ракеті літає, хоч пішки ходить, аби господарство підняв.

— І то правда.

— Скільки можна у районі задніх пасти!

— Добре було б, якби... Так уже хочеться, щоб...

— Побачимо... Побачимо...

Голова підкотив до воріт діда Коцюби.

— День добрий, Іване Івановичу! Можна біля вас припаркуватися?— весело привітався він до діда.

— Паркуйся,— усміхнувся дід.— Тільки щось у тебе сьогодні транспорт благенький.

— А я цей транспорт з дитинства люблю. І їдеш, і без руху не сидиш. І швидко, й зручно, і для здоров'я корисно.

— Оце головне!— підняв палець догори дід Коцюба.— Бо скоро ходити розучаться. Крути педалі, ходи, поки ноги є. А як уже не той, то вибачайте,— дід розвів руками.

— Та ви що? Ви ще як дзвін!

— Е-е, то ти мене раніше не бачив. Хоча б років п'ять тому. Як моя ще жива була. Як я ще в колгоспі робив. Тоді... За роботою ніколи й старіти було.

— Золоті слова!

Наче з-під землі з'явилися біля голови Бобешко й Боби-нець.

Затуляючи рукою опухлу щоку, Бобешко бадьоро відрапортував:

— Максиме Богдановичу, все готове! Можна хоч зараз починати.