Чудеса в Гарбузянах

«Зрозуміло... Ну, так що ж робити?»

«Треба тобі набрати рівно добу світлого часу, тобто часу, витраченого з максимальною користю для інших. Тоді можна заплутати Кощія, збити його з пантелику. Оскільки життя Кощія залежить від часу, він весь час позирає на годинник і стежить за календарем. Той, хто матиме рівно добу світлого часу, може пересунути на цю добу календар Кощія назад. Це виведе Безсмертного з рівноваги, і цим можна скористатися для звільнення дівчини».

«А цей світлий час, ця доба за все життя рахується, чи як?»— питаю.

«Та ні!— засміявся Мить Митьович.— Тільки за останні

два тижні. Свіженький мусить бути час. Бо інакше не подіє».

«А-а... То як же його набереш за стільки?»— скривився.

«Важко. Я розумію. Якби легко, не було б питань. Тому можеш друзів своїх залучити. Ви ж, здається, усі втрьох Тайфун Марусю визволити хочете?»

«Ага,— кажу,— втрьох».

«Тому й світлий час може зараховуватися на трьох».

«О!— кажу.— Це інша справа».

Гульк! А ви вже за столом сидите, як оце зараз.

Я рота розкрив, щоб вам усе розказати, а Мить Митьович руку застережливо підняв:

«Не хвилюйся! Вони вже в курсі. Вони все чули, що я тобі казав».

«Ну, тоді,— кажу,— згадуймо, хлопці, швиденько, що ми такого за два останніх тижні світлого зробили».

Ви на мене дивитесь, моргаєте розгублено, а тоді ти, Цигане, кажеш:

«А як же його підрахувати точно, по хвилинах? Хіба пам'ятаєш?»

«Ну, то дрібниці. Для цього у нас часометр є. Та й тітонька Незабудь поможе».

«Поможу. Звичайно»,— почувся поряд з Митем Митьови-чем скрипучий голос, хоча нікого там не було.

Мить Митьович витяг з кишені прилад, схожий на електронний калькулятор, і сказав весело:

«Поїхали!»