Ризаматов назвав дату і розповів заздалегідь вигадані подробиці свого «полонення».
– У вас є родичі в Узбекистані?
Хоча в Аліма був тільки брат, він перерахував не менше десятка вигаданих родичів, додавши при цьому, що, можливо, декого з них уже немає в живих.
Ідучи до Юргенса, Микита Родіонович заздалегідь постарався врахувати запитання, на які доведеться відповідати, тому Алім відповідав не бентежачись, чітко й коротко.
Це сподобалося Юргенсу. Він продовжував цікавитись біографічними даними Аліма: освітою, професією, належністю до партії, до комсомолу.
– Так, так… – кивав головою Юргенс. – Попрошу вас вийти, – сказав він нарешті Алімові.
Залишившись сам на сам із Ожогіним, Юргенс поцікавився, яка думка про Аліма склалася в Микити Родіоновича. Той сказав, що Ризаматов – цілком придатна для справи людина. Крім того, не можна не враховувати, що коли Ожогін з’явиться в Узбекистані, – стануть в пригоді зв’язки, знайомства, а знайомства краще підготовляти завчасно.
– Вірно, – сказав Юргенс і ляснув долонею по столу. – А як він сприйме це? Як він ставиться до радянської влади?
Микита Родіонович знизав плечима:
– Гадаю, що байдуже. Ризаматов не дурень і піде з нами. У нього є родичі, які були репресовані, як буржуазні націоналісти…
– Дуже добре! Нехай зайде.
Ожогін покликав Ризаматова до кабінету. Алім зайшов так само спокійно, і догадатись по його обличчю хвилювався він чи ні, було неможливо.
– Сідайте, – запросив Юргенс і, покликавши служника, розпорядився принести пляшку вина.
Алім сидів на дивані з наївним обличчям і з цікавістю розглядав кабінет, чекаючи продовження розмови.
Вино появилося через кілька хвилин. Юргенс наповнив три бокали і запропонував випити за дружбу. Випили.
Юргенс пройшовся по кабінету, зупинився біля Аліма і заговорив:
– Пан Ожогін вважає вас хорошою людиною і хоче, щоб ви були його помічником у тій справі, яку я йому доручив.
– А я не знаю, хто ви, – сміливо промовив Алім фразу, яку заздалегідь підготував.
Юргенс звів брови і стримав посмішку. Поведінка Ризаматова чимсь нагадала йому поведінку Грязнова при першому візиті до нього восени минулого року.
– Я представник німецької військової розвідки, – сказав він. – Це не бентежить вас?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 34. Приємного читання.