TextBook – А як ви гадаєте?
– Я? Я гадаю, що це підпільні клички.
– Похвальна кмітливість.
– А хто такий «Грізний»?
– «Грізний»?
– Так-так.
– «Грізний», мабуть, людина і патріот.
– А звати його як?
– Це військова таємниця. Цього нікому не можна знати.
Слідчий різко встав з стільця і почав ходити по кімнаті.
– Виявляється, я помилився: з вами не можна домовитись.
Він шумно видихнув з легень повітря і, наблизившись до Ізволіна, поклав йому на плече руку. Леонід зморщився. На обличчі гестапівця з’явилася посмішка.
– Ви дуже молодий і дуже запальний. Я не можу вас зрозуміти.
– І ніколи не зрозумієте. Є речі, недоступні вашому розумінню.
Слідчому почала набридати роль умовляючого, але він зробив ще одну спробу:
– Коли ж пан росіянин нарешті зрозуміє, що правдиві відповіді дадуть йому не тільки звільнення, але й дещо більше? Є у вас розумні люди, які вважають за краще…
– Це не радянські люди, – перебив його Леонід.
– Гм! Ви дуже самовпевнені. Я гадав…
Пролунав телефонний дзвінок. Слідчий підійшов до апарата і почав слухати.
– Так, є… Так-так…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 94. Приємного читання.