– Я тебе в землі згною, живцем! – Гестапівець схопився з місця.
– Це не дуже страшно: земля своя, рідна.
– Відповідай тільки на мої запитання! – крикнув гестапівець і заніс кулак над головою Леоніда. – Я тебе в дугу зігну.
– Не все гнеться, пане фріц, – дещо ламається. – А я не повинен бути зламаний. Вам потрібно дуже багато дізнатися від мене. Чи не так?
– Ти назвеш себе?!
– Ні!
– Назвеш?!
– Ні!
Гестапівець підійшов до Леоніда і, схопивши його, з силою ударив головою об стіну.
Леонід опам’ятався знову на холодній кам’яній підлозі.
– Наче в могилі, – мимовільно пробурмотів він і, ледве піднявшись, почав обстежувати похмуру камеру.
Вона була дуже маленька, з низькою стелею, яка не давала можливості випростатись, з вогкими, слизькими стінами. В кутку вперто шкреблися й гидко попискували пацюки. Леонід кашлянув. Пацюки замовкли. Але через хвилину вони знову почали шкребти, ще сильніше, впертіше…
На другий допит Ізволіна привели до іншого слідчого – огрядного кремезного чоловіка років під сорок. Голова з коротким волоссям, наїжачені вуса, круглі очі – все в гестапівця нагадувало Леоніду відгодованого кота. Навіть рухи у нього були м’які, котячі.
Слідчий розпорядився нагодувати арештованого, але Леонід від їжі відмовився.
– Ситі? – спитав гестапівець з люб’язною посмішкою.
– По горло.
– Вчора ви сказали моєму помічникові, що добре знаєте своє майбутнє?
Леонід ствердно хитнув головою.
– Своє і навіть ваше, – додав він.
– Ви оракул! – І гестапівець підняв догори вказівний палець.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 93. Приємного читання.