Розділ «Частина перша»

– Ви росіянин?

– Так, росіянин.

– І ви? – звернувся Юргенс до Грязнова.

– І я росіянин, – відповів Грязнов.

– Земляки? Знайомі?

– Ні те ні те, – Грязнов похитав головою. – Ми познайомились у гауптмана Брехера. Я дезертирував з Червоної Армії на початку сорок третього року. Тоді ж перейшов лінію фронту. Довго переховувався в селах, уникаючи зустрічі з партизанами, а коли почали наступати радянські війська, пішов на захід.

Ожогін розповів, що народився в колишній Оренбурзькій губернії, виїхав звідти з батьками незабаром після революції і більше на батьківщину не повертався. Єдиний його брат живе в Середній Азії. Інших родичів немає.

– Хто брат?

– Інженер-геолог.

Юргенс кілька разів стукнув пальцями по столу, дістав із кишені піджака великий срібний портсигар і, поставивши його на ребро, почав розглядати. Потім вийняв сигарету й закурив.

– Спеціальність? – звернувся він до Ожогіна.

– Інженер-електрик і зв’язківець.

– Освіту одержали за радянської влади?

– Звичайно.

– Що ж вас примусило стати нашим другом?

Юргенс стулив на кілька хвилин важкі повіки.

– Як вам сказати… – криво посміхнувшись, почав Ожогін після невеликої паузи. – Причин є багато, і розповідати можна довго, але я скажу найголовніше: мій батько помер у в’язниці, мати не перенесла його смерті. Я і молодший брат були озлоблені за батька…

– За що ж його посадили до в’язниці?

– Він був запеклим ворогом радянського ладу.

– А ви? – Юргенс перевів погляд на Грязнова.