Друзі мовчали і намагалися не дивитись на викладача.
– Якби моя влада, – буркотів Кібіц, – я б примусив вас цілу добу сидіти за ключем, усі двадцять чотири години!
Було без чверті дванадцять, коли двері відчинилися і на порозі кімнати з’явився служник Юргенса. Завжди спокійний, сьогодні він здавався розгубленим і стривоженим.
– Пан майор просить вас прибути до нього негайно.
Кібіц замовк і здивовано глянув на служника.
– Мене? – спитав він.
– Так, вас, пане Кібіц, – тихо повторив служник.
Ніколи раніше Юргенс не викликав Кібіца в такий час.
Служник стояв, чекаючи.
– Вас ждуть, – повторив він через хвилину і чомусь кашлянув, наче хотів дати цим зрозуміти, що треба поспішати.
Кібіц схопив з стільця піджак і, накинувши його на плечі, майже вибіг з кімнати.
Друзі перезирнулись. Вони залишилися самі в квартирі Кібіца і не знали, що робити: чекати чи піти. Ожогін запропонував чекати, тим більше, що час уроку не минув. Кілька хвилин вони сиділи, не рухаючись. Однак це було важко. Микита Родіонович встав і почав ходити по кімнаті. Зрідка він зупинявся біля стола або шафи, придивлявся до розкиданих речей і радіодеталей – все було добре знайоме і, крім неохайності господаря, ні про що не говорило. Єдине, що зацікавило Микиту Родіоновича, – це етажерка з книгами. Не торкаючись до них, він прочитав назви на корінцях обкладинок і впевнився, що Кібіц читає тільки політичну літературу. Тут були томики Гітлера, Геббельса, Шахта. Вийнявши навмання один із них, Ожогін почав гортати його. Майже на кожній сторінці красувалися помітки синім олівцем: підкреслені речення, зигзагоподібні лінії на полях_ питання, знаки оклику.
– Кібіц роздумує… – посміхнувся Ожогін.
Помітки олівцем були і в інших книгах. Серед томиків виявився товстий, добре переплетений зошит, в якому рукою Кібіца були зроблені численні записи.
Микита Родіонович зацікавився ними.
На першій сторінці, крім дати, нічого не було. Текст починався з другої сторінки. Першою була цитата з брошури Яльмара Шахта:
«Першим кроком Європи повинна бути боротьба з більшовизмом, другим кроком – експлуатація природних багатств Росії».
«Історію світу творили тільки меншості. Адольф Гітлер».
«Моя справа не наводити справедливість, а викорінювати і знищувати. Герінг».
Микита Родіонович почав читати вголос:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша“ на сторінці 112. Приємного читання.