Мазепа (скорочено)

У той далекий, дальній час,

Коли культура в нас цвіла,

І навіть німці вчились в нас.

А Мати-Січ! Ядро звитяг!

Іще Вольтер писав про неї,

Про малиновий слави стяг,

Що гордо маяв над землею,

Аж від Дунаю по Сиваш,

Щоб нам в віках не знать загину

І славив нашу Україну

Сам Сагайдак — Суворов наш.

Хіба це викреслиш? О ніі

Це — серце вирвати із болем

Із грудей власних, що гудуть

Од бур чуття... Ні, не забуть

Нам Войнаровського ніколи!

В Сибіру згас він, одстраждав

Під плач тайги і рев негоди...

Його Рилєєв оспівав,

Безсмертний син свого народу.