Євшан-зілля

Ворогів наших країну,—

Відшукай там мого сина, Мою любую дитину.

Розкажи, як побиваюсь

Я за ним і дні, і ночі, Як давно вже виглядають

Його звідтіль мої очі.

Заспівай ти йому пісню

Нашу, рідну, половецьку, Про життя привільне наше, Нашу вдачу молодецьку.

А як все те не поможе, Дай йому євшана-зілля, Щоб, понюхавши, згадав він

Степу вільного привілля».

І пішов гудець в дорогу.

Йде він три дні і три ночі, На четвертий день приходить

В місто Київ опівночі.

Крадькома пройшов, мов злодій, Він до сина свого пана

І почав казати стиха

Мову зрадженого хана.

Улещає, намовляє...

Та слова його хлопчину

Не вражають, бо забув вже

Він і батька, і родину.

І гудець по струнах вдарив!