Думи мої, думи мої...

нащоменімисливськарушницяколиятойщогреблірвав

Платон

Воронько,

чи

аможежмисливствонедужеідеологічновитримане

Микола

Руденко,

чи

австалинградемынеохотились Борис Палійчук, чи актоегознаетстреляетнестреляет М. М.

Ушаков, чи Ярославмудрийтежходивналови І. А. Кочерга, — от коли ці всі коли-небудь де-

небудь скажуть: «Остап Вишня — старий!» — І, збираючись на полювання, додадуть: «Не

турбуйте його!» — я того ж часу — візьму й помру!

21 квітня, 49. Про фізкультуру. Ми в дитинстві не фізкультурили: ну, «у м'яча», ну,

«наввипередки»... Да, у «городки» (кеглі в нас звалися), та ще у «покотьола», та ще «на

ковзанах»... Ну, верхня «наввипередки», на «ковзанках» (ковзани — коньки, а «ковзанки»

— інше), «нагинати дерева» — вилізеш на вершину й нагинаєш...

Ну, що ж іще? Наше, хлоп'яче? Може, я щось і забув (і напевно!), але народ сам, самотужки не міг не розвивати своєї сили, спритності...

Тепер...

Тепер — спорт всенародне явище, організоване, обгрунтоване.