Розділ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»

В процесі розповіді ви й свідків називаєте і розплющену кулю калібра вашої рушниці показуєте…

Ну, всі докази за те, що ви власноручно вбили дикого кабана.

І бачите, що ніщо не допомагає: їдять і хвалять кабана, а не вас!

І ви прекасно знаєте, що, йдучи додому, вони, похитуючись, будуть реготатися:

— Дикий кабан! Найшов дурних! А, до речі, почім свинина тепер?

Отакі люди! Невдячні люди!

З'їли цілого кабана, випили гетьчисто все, до того випили, що на ранок хазяйка істерично верещить:

— Ну, яка це декдя (хазяйка трохи знала поанглійськи) півлітри карасини випила? Ну, гості?! Щоб ти мені більше диких кабанів не стріляв!

А вони, приятелі, ідуть ситі й п'яні додому та ще й насміхаються! Нехорошо!

ГАГАРА

Одного разу відпочивали ми кумпанією після ранкової зорьки й підраховували, скільки хто з нас не знайшов битої смертельно качки.

П'ятеро нас було дуже досвідчених охотниківвлучаків, дуже цілких стрільців, що ото:

— Ану, підкинь картуза! Ану, підкинь! Побачиш, як я стріляю, та до того ж побачиш, як у мене ружжо б'є! Підкинь!

Картуза ніхто не наважувався підкидати, бо картуза шкода, а пляшки ставляли.

Правди нема куди діти, — ставляли! Що ставляли, то ставляли… Найцілкіший із нас отой, що:

— Та що мені картуз?! П'ятака підкинь! Пір'я з твого п'ятака посиплеться!

Так оцей, найцілкіший, у чвертку на п'ятдесят кроків промазав.

Та це так, між іншим, бо всі ж мисливці знають, що ніколи на охоті ніхто в порожні (порожні, порожні пляшки! Не повні! Ні!) пляшки не стріляє, такого звичаю в охотників не було, нема й не буде! Боже борони! Та й де ті пляшки на охоті візьмуться?!

Так що те, що ми ото чвертку за мішень поставили, то просто випадок, може, єдиний за всю історію охоти.

Так… Підраховували ми, значить, хто скільки з нас не знайшов битої смертельно качки…