Розділ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»

3. Гагара полегшує вам подорож з полювання додому. От приїздите ви на село.

Із дому ви берете з собою півторидві сотні набоїв, менше брати не можна, бо, виїздячи на охоту, завжди треба мати на увазі, що ви можете потрапити на такий перельот, чи на таке на болоті скупчення качви, що тільки те й робитимете, що бахкатимете.

І от уявіть собі, що у вас не вистачило набоїв?!

Та ви руки собі кусатимете, коли качки вам просто на мушку сідають, а ви нічого зробити не можете!

Завжди мисливець повинен мати добрий запас набоїв.

Приїхали ви, значить, на село з добрим запасом набоїв.

Тягти з собою зразу всі набої на болото чи на озеро нема ніякої рації,— ви їх залишаєте в хаті у того селянина, де зупиняєтесь.

А зупиняєтесь ви, ясно, в селянина, що живе недалечко від озера чи від болота.

Виходячи на озеро, берете ви тридцятьсорок набоїв.

Ранкова зорька була невдала: стріляли ви мало, набої у вас цілі…

Відпочивши трохи після ранкової зорьки та як слід поснідавши, ви йдете до озера, — може ж, назирите якусь на озері дичину.

На озері плаває якась птиця.

Прикинули — гагара…

Ви сміливо йдіть до озера, бо хоч гагара й сторожка птиця, проте і вона не від того, щоб погратися з вами у полювання.

Ви підходите — націляєтесь! Бах! — і нема гагари!

У той самий момент, коли ви сіпаєте «собачку», гагара пірнає!

Шріт робить на тім місці на воді цілу бурю, — й гагари нема!

Хвилинка, і кроків за три від того місця, де шаленів на воді ваш шріт, витикається гагаряча голівка. Ви за ліву «собачку» — сіп. Бабах! — і нема гагари…

Поки ви швиденько перезарядите рушницю, перед вами знову гагара.

Прекрасна вона на воді, струнка, довгошия й сліпучобіла, коли повертається до вас грудьми своїми… — Бабах! — і нема гагари!