Розділ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»

Хвилина — і є гагара.

— Бабах з лівої — і нема гагари.

Ваші тридцять патронів вилітають за тридцятьсорок хвилин!

Але хіба ж ви відступитесь од бажання добути гагару?! Та ніколи в світі!

Щоб ото відмовитися мати в себе в кабінеті таке прекрасне чучело?

А хіба не приємно буде вам подарувати дружині шкурку з гагари?

Убити двістітриста гагар, зняти з них шкурки (у гагар дуже міцна шкура і густийпрегустий пух!) — таке вийде оригінальне тепле пальто, що ні в кого в світі такого не буде!

І я можу навіть побожитися, що ні в кого в світі такого пальта не було й не буде!

Вистрілявши всі свої тридцять набоїв, ви бігом до хати, до свого запасу.

Прибігли — набили патронташа, взяли два десятки в кишені — знову бігом на озеро.

Хазяйка до вас:

— Мо' б, пообідали! Я борщу з карасями наварила!

— Потім… Потім! — кидаєте ви. — Гагара!

Підбігаєте до озера, а гагара, голубочка, плаває собі та хлюпочеться, пір'ячко своє дзьобом перебираючи. Подивиться на вас і ніби осьось скаже:

— Приготувались! Почали!

Вона вже відпочила й готова знову гратися з вами в полювання.

Починається знову:

— Бабах з правої! — нема гагари.

— Бабах з лівої! — нема гагари.

Вистрілявши другу порцію набоїв, знову біжите до хати, знову берете набої…