Розділ «МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»

Розмова буде про справи дуже серйозні, через те давайте відразу договоримося про термінологію. Значить так:

Щука — це щукариба роду жіночого.

Щупак — це щука-риба роду чоловічого.

Щученята, щупаченята, щупачки, щупел я т а — це таке собі — дріб'язок.

Суперечка буяла страшна, аж трохи не до бійки: хто більшу впіймав щуку.

Гордій Іванович, знаменитий спінінгіст, що обшмагав своїм спінінгом Десну, Дніпро і всі озера від Чернігова до Дніпропетровська, захлинаючись, розповідав, що десь біля Вужина він витяг на спінінгу щуку вагою 21 кілограм 310 грамів, що вся вона була в мулі, як у клоччі, і що, розчинивши, він викинув у неї з середини двокілограмового судака, а зуби в щуки були у сантиметр завдовжки, і що він із зуба зробив собі шило і тим шилом він і досі протикає підметки!

Дід Круча слухав Гордія Івановича, презирливо пихкаючи люлькою, і коли Гордій Іванович, кінчаючи розповідь, зітхнув: «Отака була щука!», дід Круча рвучко пихнув люлькою, витяг люльку з рота, сплюнув і промовив:

— Щупеля!

Гордій Іванович підскочив, хотів щось крикнути, але в його вийшло тільки: «Ттттт!»…

Він закашлявся, сів, ударив об землю рукою, захлинувся, довго відсапувався, вхопив баклажку, ковтнув води, ще хотів щось сказати, та дід Круча його перебив.

— Ти пісню знаєш? — сердито запитав дід Круча.

— Яку пісню?

— Що отаман Іван Сірко співав!

— А мало хіба Іван Сірко пісень співав?

— Та я про щуку питаю. Пісню про щуку? Оту:

Та щукариба в морі Гуляє по волі… А мені молодому Нема щастядолі.

— Чув таку пісню? — присікався дід Круча.

— Ну, чув!

— Так її отаман Іван Сірко співав! Давні діла! Так оту щуку, що її Сірко бачив, я впіймав! Три пуди з фундом! А ти мені — двадцять одно кіло. Щупаченя твоя щука проти моєї! О!

— Та відкіля ви, діду, знаєте, що то та сама щука?