Розділ «ПРИМІТКИ»

«Неокласики» — літературне угруповання на Україні в 20х роках, до якого входили М, Зеров, П. Филипович, M. Рильський, M. ДрайХмара, M. Могилянський, О. Бургардт. У своїй творчості ці письменники орієнтувалися на античну класику, проповідували культ «чистого мистецтва», уникали злободенної тематики. Згодом частина їх перейшла на позиції радянської реалістичної літератури.

«Бумеранг» (чи як він там зветься…). — Літературної організації чи угруповання під такою назвою на Україні не існувало. Можливо, Остап Вишня жартома назвав так літераторів, що належали до малочисельних, не відомих широкому загалу об'єднань.

Хвильовий Микола (справжнє прізвище та ім'я: Фітільов Микола Григорович, 1893–1933) — український радянський письменник.

Досвітній Олесь (справжнє прізвище та ім'я: Скрипаль Олександр Федорович, 1891–1934) — український радянський письменник.

С. 14. Нестор Літописець (11— поч. 12 ст.) — автор «Повісті минулих літ».

Остроміїр (християнське ім'я Іосиф) — новгородський воєвода ї посадник в 1054–1057 pp., замовник найдавнішого з тих, що дійшли до нашого часу, Євангелія, т. зв. ОсТромирового.

Я люблю березільців, франківців, одещан, заньківчан… — Автор має на увазі тогочасні українські театри: «Березіль», імені Івана Франка, Одеську держдраму, імені Марії Заньковецької.

МОПР (МОДР) — Міжнародна організація допомоги борцям революції, створена в 1922 р. на основі рішень четвертого конгресу Комінтерну. Секція МОДР в СРСР існувала до 1947 р.

Авіохем (Осоавіахім) — Товариство сприяння обороні, авіаційному й хімічному будівництву; масова добровільна громадська організація, що існувала в СРСР з 1927–1948 р. Головними завданнями товариства були зміцнення обороноздатності країни, поширення військових знань серед паселення, виховання його в дусі радянського патріотизму.

«Геть неписьменність» — громадська організація трудящих України, створена з метою ліквідації неписьменності. Існувала в 20х роках.

Товариство «Змичка» — громадська організація трудящих, що займалася встановленням і зміцненням економічних і культурних зв'язків між містом і селом. Існувала в 20х роках.

Літературний клуб ім. Вас. Блакитного — клуб харківських літераторів у другій половині 20х — першій половині 30х років. Створений для проведення масової, культосвітньої, пропагандистської роботи, а також відпочинку письменників.

ЛИЦЕМ ДО СЕЛА

В середині 20х років Комуністична партія (більшовиків) України і уряд республіки зосередили особливу увагу на зміцненні економічних і культурних зв'язків міста й села, розвитку на селі кооперації, зародків соціалістичного господарювання. На той час на Україні вже налічувалося близько п'яти з половиною тисяч колективних господарств. У лютому 1925 p. І Всеукраїнський з'їзд колгоспів намітив заходи по кредитуванню, землевпорядкуванню й меліорації, агрономічному обслуговуванню, проведенню культосвітньої роботи. Згадані важливі події й заходи, що знаменували докорінний переворот у житті українських хліборобів, викликали в Остапа Вишні прагнення вивчити ці процеси «зсередини» і відобразити у притаманному його творчості гумористичносатиричному ключі. Влітку 1925 р. він їде відпочивати до с. Мануйлівки Кременчуцької округи на Полтавщині. Враження від перебування в селі й відбиті в циклі оповідань, гуморесок і фейлетонів «Лицем до села». За свідченням Д. М. Біляєва, який у 20і роки вчителював у Мануйлівці, з написаного Остапом Вишнею того літа немає жодного твору вигаданого, взятого не з життя. (Див.: Живий Остап Вишня.—К.: Дніпро, 1966.—С. 104).

Назву циклу запозичено з рубрики «Вістей ВУЦВК». Більшість усмішок циклу вперше надруковано в липні — серпні 1925 р. на сторінках цієї газети, а також в «Селянській правді» та журналі «Нова громада». Наступного року ці твори з деякими текстуальними авторськими виправленнями вийшли окремим виданням.

Цикл подасться в повному складі, твори розташовані в тій послідовності, в якій вони друкувалися в збірці «Лицем до села» і в чотиритомному зібранні «Усмішок».

«Нова громада» — літературномистецький та науковий журнал, орган' Всеукраїнської спілки кооператорів. Виходив 1922–1931 pp. у Києві.

Те, до чого лицем слід повернутися. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК» — 1925.— 3 літ. Цією усмішкою починався цикл «Лицем до села».

Подається за виданням: Усмішки: В 4 т. — К.: ДВУ, 1930.— Т. І.— С. 108–115.

С. 20. Вони несуть яйця, вигрібають на вгородах насіння і правлять за «яблуко роздору» між чоловічою і жіночою половиною населення. — Тут натях на відомий давньогрецький міф: богиня незгоди Еріда, ображена тим, що її не запросили на весілля Фетіди й Пелея, кинула в натовп гостей яблуко з написом «найпрекраснішій». Гера, Афіна і Афродіта пересварилися і звернулися до троянського царевича Паріса з проханням розсудити їх. Паріс присудив яблуко Афродіті. Богиня кохання віддячила йому: допомогла викрасти Прекрасну Єлену. В переносному значенні: «яблуко незгоди» — причина суперечок.