Розділ «ПРИМІТКИ»

«Катехізис» — посібник з основ християнського віровчення, призначений для початкового релігійного навчання віруючих.

Філарет (Дроздов Василь Михайлович, 1782–1867) — московський митрополит реакціонер; автор «Пространного'катехизиса», що вивчався в дореволюційній школі.

Соломонів «Оракул» — збірник афоризмів та загадок ізраїльськоіудейського царя Соломона (?—928 р. до н. е.).

C. 11. «Русский паломник»— щоденне ілюстроване видання. Виходило в Петербурзі (1885–1917).

Писати в газетах я почав у Кам'янці… за підписом Павла Грунського. — Остап Вишня має на увазі перші публікації своїх фейлетонів на сторінках кам'янецьподільських газет «Народна воля» і «Трудова громада».

Кримський Агатангел Юхимович (1871–1942) — український радянський сходознавець, славіст і письменник, з 1919 р. — академік Академії наук УРСР.

Левицький Модест Пилипович (1866–1932) — український мовознавець, письменник і публіцист, автор «Граматики української мови».

В Харків «мене переїхали» 1920 року, в жовтні місяці.— Невдовзі після арешту Остапа Вишню з Лук'янівської тюрми, що в Києві, було переведено до харківської тюрми на Холодній горі для продовження слідства. Оскільки ні в діях, ні в творах Остапа Вишні не було виявлено контрреволюційної спрямованості, його звільнили зпід арешту і згодом взяли на роботу до редакції «Вістей ВУЦВК».

«Вісті ВУЦВК» — українська республіканська газета. Виходила в Києві (1919, 1934–1941) і Харкові (1920–1934).

Блакитний 'Василь Михайлович (справжнє прізвище — Елланський, 1894–1925) — український радянський письменник, партійний і державний діяч. Спочатку належав до партії українських лівих есерів (боротьбистів). З 1920 р. — член Комуністичної партії, в 1920–1925 pp. — член ЦК КП(б)У і ВУЦВК. Один з організаторів літературного процесу на Україні в першій половині 20х років.

«Книгсспілка» — українська видавнича і книготорговельна організація. Заснована 1922 р. в Харкові. 1930 р. перетворена на книготорговельне об'єднання — Вукоопкнигу.

С. 12. А ви, маститий, сопричислений до старої дегенераці'і…— Ідеться про графоманів «зі стажем», які полюбляли «опікати» молодих літераторів. (Плутаючи, ніби ненароком, слова протилежного змісту — «генерація» і «дегенерація», — автор натякає на інтелектуальну недолугість самозакоханих нездар).

«Селянська правда» — українська республіканська газета, орган ЦК КП(б)У. Виходила з 1921 р. в Харкові. В 1925 р. злилася з газетою «Радянське село».

Пилипенко Сергій Володимирович (1891–1943) — український радянський письменник, журналіст, один із засновників літературної організації «Плуг».

С. 13. Трохи ще про вплив полового збудження на процес творчості.— Автор пародіюс писання псевдовчених, які повульгаризаторському застосовували психологічне вчення 3. Фрейда для тлумачення явищ культури, процесів творчості й суспільного життя.

«Вапніте» (Вільна академія пролетарської літератури) — літературна організація на Україні (1925–1928). Декларувала і боролася за високу якість літературної творчості. Об'єднані ВАПЛІТЕ письменники (П. Тичина, П. Панч, М. Хвильовий, М. Куліш, О. Довженко, В. Сосюра, М. Бажан, І. Дніпровський, Ю. Смолич та ін.) збагатили українську культуру творами значної художньої вартості. Проте ідейно-естетичні гасла й заяви керівників організації не завжди належно аргументувалися, що давало підстави для звинувачень ВАПЛІТЕ в нечіткості політичної платформи та орієнтації на буржуазну культуру Заходу. В умовах гострої критики своєї діяльності ВАПЛІТЕ самоліквідувалася.

«Плуг» — спілка українських радянських селянських письменників. Заснована 1922 р. в Харкові; 1931 р. перейменована на Спілку пролетарськоколгоспних письменників. Існувала до 1932 р. Мала незаперечні заслуги в справі об'єднання талановитих тогочасних літераторів навколо партії. Творчій діяльності «Плуга» шкодив надмірний «масовізм» (прагнення до кількісного розширення письменницького об'єднання за рахунок початківців, курс на створення багатьох периферійних філій, зниження ідейнохудожніх критеріїв).

…«ВУСПП» («Всеукраїнська спілка пролетарських письменників») — літературна організація на Україні (1927–1932). Спрямовувала тьорчість літераторів у русло соціалістичного будівництва, боролася проти ідейних збочень письменників. Члени ВУСПП (І. Микитенко, Л. Первомайський, О. Близько, І. Кулик, П. Усенко та ін.) збагатили українську літературу талановитими творами. З часом ВУСПП стала гальмом на шляху згуртування літературних сил: проголошувала шкідливі, спрямозаиі на політичну дискредитацію деяких письменників гасла типу «союзник або ворог», обстоювала штучно вигаданий «діалектичноматеріалістичний метод» художньої творчості. Керуючись вульгарносоціологічними критеріями, своїми настановами аж ніяк не сприяла творчому зростанню письменників.

«Молодняк» — літературна організація комсомольських письменників України (1926–1932). За ідейноестетичною платформою була близька до ВУСППу. В літературному процесі займала конструктивні позиції, але часом виявляла недостатню теоретичну і художню зрілість. Так, молодняківці твердили, що римовані агітки важливіші ліричної поезії, що романтика і романтизм чужі для літератури пролетаріату.

«МАРС» («Майстерня революційного слова») — літературне угруповання в Києві (1926–1929). Утворилося з колишньої «Ланки», що складалася з літераторів правопопутницького напряму. В період консолідації сил радянської літератури самоліквідувалося.