TextBook А як виїздили ми з села Богодарівки, летіла за нами сорокабілобока, підлетіла до мене та тихенько на вухо:
— Кррр! Кррр! А чи не придивлялися ви, товаришу, до баби Сасоїхи? Чи не виглядає в неї зза коміра чи зпід спідниці таке собі товстртовсте червоне обличчя, що «кашляло» колись десятин на півтораста? А мо, те лице в камілавці та в рясі?
— Придивлялися, кажу, сорокобілобоко! Хай ще сільрада з районом придивиться! Бо коли б не довелося перейменувати село Ялканку на село Сасойку!
І будуть тоді скрізь колективи імені Маркса, і Леніна, і Шевченка, і Петровського, і Чубаря, а посередині лежатиме село Сасойка…
І питатимуть прохожі й проїжджі:
— Хто ж у вас вождь, бувші ялканці?
— У нас вождь — баба Сасоїха! Весело буде!
Реп'яшки
1925–1927
ВИБЕРІТЬ КОГОСЬ ІЗ МІСЦЕВИХ
На ім'я полтавського голови губвиконкому надійшла така заява:
ПРЕДГУБИСПОЛКОМА Пенсионерки П. М. Д.
ЗАЯВЛЕНИЙ
Прошу выдать меня замуж за образованного русского коммуниста в цели произведения выдающегося человека для России и для коммунизма.
«7/ХІІ 1924 г. (Підпис)
Надіслали цю заяву нам до редакції…
Ми вважаємо, що мета заяви прекрасна, але, на жаль, ми всі страшенно перегружені черговою роботою… Маємо оце видавати ще й журнал ілюстрований, і газету «Червоний юнак», та й «Вісті» розростаються…
Нема коли, товариші, не то що братися «в цели произведения вьщающегося человека», а власної дружини цілими тижнями не бачиш…
Наша думка така, що підтримати прохання дівицине слід, тільки обійдіться, будь ласка, «місцевим бюджетом».
А ПО-МОЄМУ — СУКНЯНА ДОБА!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 382. Приємного читання.