TextBook — Оце підвечеряю та ще до сільради подамся, бо на завтра треба відомості там поскладати…
Подивився на нас, на письменників, і всміхнувся.
— Чого ви? — питаємо.
— Аж чудно якось! Ви аж із самого центру, із столиці — і не начальство! А чудно, їйбогу! А то ж, ну повірите, хоч хто б сюди приїхав — усі начальство! Фокусник якийсь до сельбуду приб'ється, і той «начальство»!
— Про культуру, — мовляв, — не дбаєте… Та я й у Посередрабис, а й у Цекарабис!
І думаєш:
«Хоч ти й у Посередрабис, хоч ти й у Збокурабис! Дай ти мені спокій хоч на хвилину…»
— А як живеться?
— Тридцять шість карбованців на місяць, як льоду!
— Н-да!
Великої, навіть величезної ваги набрала тепер сільрада на селі.
Великої ваги набрав і голова сільради, і велику, навіть величезну роботу він виконує…
А велика робота вимагає й великої на себе уваги…
А людина, що провадить ту велику роботу, вимагає й до себе великої уваги…
І не тільки запитаннями телефоном, чи поштою, чи телеграфом:
— Що зроблено? Чому не зроблено? А й такими приблизно запитаннями:
— Як, товаришу, живеться? Чи сьогодні обідали? Чи чоботи цілі?
Такі запитання не заважатимуть великій роботі, а навіть — навпаки.
БАБА САСОЇХА
Барвінківському районові колись бог подарував був одно село. З того часу і зветься те село Богодарівкою. Править воно тепер за сільський центр, а вся, що під ним територія, зветься Богодарівською сільрадою.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 379. Приємного читання.