На крутих віражах чіпляєшся за нього, за дверці, за сусіда, бо, їй-бо, здається, що своєю власною персоною переб'єш стовбур придорожнього берестка.
* * *Я спитав колись у сестри, скільки часу треба їхати автом до Берліна.
2 1 /2 3 години, — вона каже. А др Crabley їде годину, а найбільше годину з чвертю.
* * *О першій годині він мчить назад. Обід.
Подивився, як їдять хворі, пообідав сам, обійшов хазяйство і о третій уже летить знову «бенцом» до Баду (це кілометрів 3–5 від санаторію) на вечірнє приймання хворих.
О четвертій мчить назад.
Ви думаєте, що він удень одпочиває? Ніколи в світі. Завжди в нього робота.
Ось ви його бачите в якомусь «морському» картузі. Летить кудись автом.
Прилетів назад, тягне на плечах до озера пудів зо три бензину.
Лаштує моторного човна. Уже він моряк.
Уже літає мотором по озеру, а потім подавсь кудись на острів і тягне мотором баржу з сіном.
І командує, як каштан.
Привіз сіно, полетів мотором на той берег — одвідати хворого. Прилітає.
Миє човна, витирає його, заводить у док.
Піт градом котиться з нього.
Дивиться на вас, усміхається й говорить:
— Як багато треба робити, щоб на кусок хліба заробити.
* * *Побіг.
Через п'ятнадцять-двадцять хвилин уже на ньому чобітки з острогами, якась жокейська куртка. Вже він верхи на коні гарцює.
За ним їде теж верхи докторша, а за ними ціла зграя собачат: англійський дог, вовк, пудель, і дві такси. Через годину їдуть уже назад.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 326. Приємного читання.