— КРК, говорю, у вас є?
— Ніхт ферштейн КРК1
«Ах ти, думаю, боже мій, невже й КРК нема?»
— Ну, а як же ж конфлікти з адміністрацією і взагалі профрух там, засідання і т. д.
Вона слухаласлухала, потім устала й принесла мені склянку молока.
— Дізе? Біте шен![32]
— Ну, нещасна людина!
Я їй про КРК, а вона мені молоко несе. Покивав я сумно головою:
«Скільки ж, — сам собі подумав, — з вами тут треба профсоюзної пророботки».
* * *Бачу, що і сестра, і покоївка, і служниця працюють більше, як по 8 годин. Питаю:
— Ну, а нагрузка? Чи Там надурочні як у вас? Не розуміють.
Нема в них цього.
Узагалі з профроботою слабкувато тут. Нічого! Колись і тут буде.
* * *Підійшов я тоді з другого боку до санаторійного життя. Хворих почав агітувати.
— Товариші! От уже два тижні, як з вами тут лікуюсь, а ми ще ні разу свого лікаря не били.
Здивувались.
— Чого ви дивуєтесь? Це ж санаторій?
— Санаторій!
— Що ж це за санаторій такий, що лікар і досі не битий? І не «мативирований»?
— За віщо?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 322. Приємного читання.