TextBook «Їхній» санаторій — це, значить, не наш санаторій, а їхній.
Який же він є, цей «їхній» санаторій? Давайте зовні…
Санаторій зовні — непоганий. Він на березі прекрасного величезного озера.
Озеро його обхоплює з трьох боків, — виходить, отже, що санаторій на півострові.
Він увесь у зелені. Круг. його — садок і парк із віковими деревами…
До його веде чудесна каштанова алея, і каштани ті, величезні, столітні, поспліталися ціж собою могутніми своїми вітами.
Будинок уквітчаний диким виноградом і трояндами.
Перед санаторієм — квіти.
Півколом він обсаджений плазучими трояндами.
Троянди якраз цвітуть різнокольоровими махровими квітами, утворюючи якийсь червонобіложовторожевий химерний вінок.
Це був колись поміщицький маєток, що його новий хазяїн, лікар, пристосував до санаторія.
І не помилився новий хазяїн: кращого місця для санаторію не вигадаєш.
Ліс, вода, повітря….
Тиша…
Не поганий їхній санаторій зовні.
* * *А як насправді — хіба це санаторій? Подумайте самі.
Чоловіка всетаки до півсотні хворих — і один лікар.
А хворі є такі, що потребують спеціальних методів лікування — і водою, і світлом, і електрикою, і всякими іншими методами та способами…
І — один лікар.
Громадяни! Санаторій чоловіка на 50 люду — і нема канцелярії!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 320. Приємного читання.