TextBook Стоп. Тут швиденько одчіпляються наші вагони і причіпляються до поїзда, що, їде прямісінько до Берліна. Раздва — і летимо до німецького кордону. Не зчувсь, коли в поїзді вже до вас:
— Майн гер! Біте шен, пас
О! То був «паном», тепер уже — «гер».
Просто тобі трансформація…
Кордон німецький. Ст. Шнайдемюле.
Яка чистота. Така чистота, що забруднити чимось хочеться. Ну, ясно — не звик же, щоб на станції було так чисто…
Проходять урядовці з митниці. Нічого не дивляться, тільки питають:
— Kaviar?[17]
— Нема, кажу. — А що воно за кав'яр такий, не знаю. А у клубі Блакитного не раз їв.
На кав'яр тут великий попит. Що б було захопити пудів хоч з десяток.
Так і знайте: хто їхатиме за кордон, везіть кав'яр пудами: Шепетівська митниця заробить.
* * *Поїхали далі… Лани… Ліси… Луки…
І лани чисті… І ліси чисті… І луки чисті…
Жито рівнерівне, — ніби його путящий цирюльник під «йоржика» постриг.
Ліс. А що ви гадаєте: думаєте, що німці у себе своє дерево позаводили? Нічого подібного: наша таки сосна росте, наш кленок, наш бересток. Тільки назва друга, а дерева наші. Не видумали свого.
На луках корови пасуться. І здебільшого — голандські.
— Ну, думаю, коли є корови, — повинні бути на шляхах і кізяки коров'ячі.
Нема. Уявіть собі — нема кізяків.
Я ж пам'ятаю, що на Коробовім хуторі (дачна місцевість біля Харкова) ми колись із проф. Авериним сперечалися щодо тамтешнього грунту.
— Ну з чого, — питав я його, — оцей ґрунт складається? Він відповів твердо і рішучо:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 286. Приємного читання.