TextBook Кажуть, що ніби в Польщі багато в'язниць, де сидить багато селян отих, що на Волині, на Холмщині, на Підляшші,— польських селян, — так цього не помітно. Ніч. Темно вже. І так аж до Варшави — ніч.
У Варшаву поїзд приходить вранці. Там пересадка на берлінський.
У тім уже поїзді є вагони аж до Берліна.
У Варшаві на вокзалі народу чимало. Офіцери.
Я вже звик, що я «пан». І всі пани…
За Варшавою, аж до Німеччини, так само Польща.
Лани. На ланах полільниці. Полють, плазуючи навколішках. І біля кожного невеличкого гуртка полільниць чоловічина з люлькою в зубах.
Він або сидить на межі, або стоїть над дівчатами, ручки в кишені позакладавши. А дівчата — навколішках.
Я став біля вікна та:
«Товариші дівчата. Доки ж ви плазуватимете на колінах… Та час уже розігнути свою спину та показати всім експлуататорам, що ви вільні, ви рівні…»
Сам собі подумав і сів…
Корови скрізь пасуться. Корови чорнорябі. Голландські… А далі королева нідерландська. Це аж — за Німеччиною.
Польща — республіка, у неї є президент. Не вірите? їйбогу, є. Що його не чуть? А чого йому кричать…
їдемо…
Всі до мене:
— Прошу пана! Прошу пана! Я не витримав, устав, та:
«Товариші! Пани всі в Чорному морі. Та доки ж ви один одного, й мене, грішного, панами величатимете? Та коли ж ви панське ярмо скинете?» — сам собі подумав і сів.
Лани… Лани… Лани…
Їдемо.
В купе зо мною молодий чоловічина сидить та все на мене дивиться, а потім каже:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 284. Приємного читання.