TextBook Після того щороку з'їздилися на збіговища Ліги націй наймудріші люди з дуже мудрих європейських і неєвропейських держав судити й радити, як їм, великим миролюбцям, р оззброїтися…
Їм так усім тихо та мирно жити хочеться, а тут, мов навмисне, гемонські заводи аероплани бойові будують, дредноути в океан випускають, танки дивовижні конструюють, проміння смертельне винаходять… Життя просто нема…
Билися щороку мудрі люди, цілих п'ять років бились і ні до чого не добились…
Озброюються держави!
І оце вже вирішили 1926 року з'їхатися та вже остаточно роззброїтися.
З'їхалися дуже великі персони: лорд Сесіль із Англії, Поль Бонкур із Франції, де Марініо з Італії, Бернсдорф з Німеччини, Гібсон із Сполучених Штатів, де Брукер з Бельгії і ще якась дуже поважна Кобіяна з Іспанії.
Посідали…
Посідали та й сидять…
— Ну так як? Роззброюватися, чи що? — питає Кобіяна.
— Угу! — говорять члени…
— А як?
— Нда. Справа серйозна…
І встав Поль Бонкур французький…
— Дозвольте, — каже, — запитати: а що таке роззброєння?..
— А справді: що таке роззброєння?
— Отожто й є… Роззброюйтесь, роззброюйтесь, а що воно за штука — зброя, не знаємо.
— А що ж воно таке?
— Хто й зна… Та от візьміть: гармати зброя?
— Зброя.
— А як у мене нема гармат, а є заводи, що під час конфлікту вмить гармати виллють… Заводи зброя чи ні?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 114. Приємного читання.