TextBook Найважливіше в горах для нас, грішних, — гірське повітря…
Його тут чимало. Воно не продається — просто так: бери й дихай, коли хочеш…
Вивозити тільки не дозволяється… Хоч дехто з туристів бере з собою з ЧатирДагу чи з Бабугану клуночок з повітрям…
Повітря тут чисте, прозоре, легке, свіже…
Звичайно, коли йдете горами самі, без великої компанії, без кошиків з вареними яйцями та з сардинками, без тройного одеколону, без пудри «Колодерма» і порошку од поту… А як з оцим усім дертиметесь на АйПетрі — так все одно, що в Харкові на Сумській о 9 годині ввечері. Аж бук чхає!
* * *Гори тут дуже лякливі! Назви в їх здебільше з «Ай» починаються:
Ай-Петрі, Ай-Микола, Ай-Тодор, Ай-Я і т. ін. І це, між іншим, заражає…
Дуже часто чуєте в компанії, що дереться на гори, вигуки:
— Ай, боже мій!
— Ай, матінко моя рідна! А то просто:
— Ой, держіть мене!
— Ой, рятуйте!
ТАМ, ДЕ ЦАР ПІШКИ ХОДИЛИ…
У Лівадії їхнє царське величество пішки ходили… До Лівадії приїздили, а тут можна було й пройтись, навіть поверх тих моментів у вінценосному житті, коли взагалі «цар пішки ходять»…
Непогано в Лівадії…
Не дурак були їхнє імператорське величество, коли облюбували собі місце сіє…
І море, і гори, і троянди, і гліцинія, і кипариси, і лаври, і «вид на сюди», й «вид на туди».
Усе, можна сказать, — «волоссячко до волоссячка», — для того, щоб у свій час, миропомазавшись, можна було правити «возлюбленний народ наш»…
І палац воздвигли «любовію народною» нічого собі… Правильний палац…
І для себе було, і для «возлюбленної супруги нашої», їхнього імператорського величества, государині імператриці Олександри Федорівни…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вишневі усмішки кримські“ на сторінці 13. Приємного читання.