Розділ «Усмішки київські»

«Комуністична фракція скликала у Варшаві в театрі «Уль» збори виборців до сейму, щоб вислухати доповідь депутата Круликовського (комуніста). Театр був повнісінький. Прийшла сила робітників. Не встиг голова розпочати збори, як до зали вскочила маса поліцаїв з криком розійтись. Причина такого наказу — «зала не відповідає санітарним вимогам»… На заяву голови, що в цім театрі щодня йдуть вистави, поліцай витяг револьвера й запропонував негайно залишити залу».

«Санітарія», значить… Хитромудрі наші сусіди… Правильно кваліфікували, бо справді штука та дуже причеплива.

Особливо до робітників…

Ніяка тут санітарія з карболками, з формалінами і з іншими газами не допоможе…

Захворіють! Усі захворіють!

То вже така справа, «ніц не зробите»…

Отож уже в Кракові перший приступ тої «хвороби» був… І у Варшаві… І в Лодзі…

Вона так завжди й починається… Як тільки людина почує, щось ніби його «морозить» трохи, починає потроху гуртуватися… В гурті, мовляв, тепліше… Починає «грітись» докладами в гуртках, нарадами…

Потім хвороба ширшає… Людина потроху «задихається», хочеться їй на свіже повітря. Виходить на вулицю з прапорами, з лозунгами…

Одне слово:

— Геть!

На фабриках та на заводах роботу припиняє і хазяїна дуже хоче «бачити». Хазяїн до поліції. Поліція за «санітарні» заходи. Але з того нічого не виходить.

«Хвороба» може затихнути, але ніколи не припиняється. І одного часу, як вибухне, так ойойой! На ту хворобу слабують, — я ж кажу, — здебільша вбогі люди: робітники та селянська голота… А мруть од неї поміщики та капіталісти. Чудернацька «хвороба». І в сусідів у наших вона буде. І ніякі «санітарні» заходи її не спинять.

«ПОЖАЛУЙТЕ!»

Монархісти всоте збираються на еміграції на таємні зібрання і всоте балакають на тему: «Коли покличе їх народ…»

Це так Савінков у газеті «За свободу» пише. Сьомий рік, бідолахи, тиняються по Європах, сьомий рік про те саме:

— Коли покличе?

А ми глухі… Ми народ, і хоч би тобі «ха!».

Безсовісний ми народ!

Ну й покликали б. Ну що це нам варт?