Розділ «Вишневі усмішки сільські»

У закордонних снопов'язалках снопи в'яжуться шпагатом, а в нас ні… У нас снопов'язалка удосконаленіша: сама крутить перевесла й тими перевеслами в'яже! Не треба витрачатись на шпагат. Дешевша…

Та ще до того й співає, й дитину годує, й галушки варить, і лається…

Силу різних відділів наша «снопов'язалка» має… Підмазується й «косарка», й «снопов'язалка» салом, галушками, огірками, цибулею й сирівцем… Шмаровидла — досить.

Молотарки

Є в кожнім дворі. На одну силу. Виключно парові. Як захватить, аж пара йде.

По деяких дворах є двітричотири «молотарки»… Отоді робота, так робота! Аж гуде! Тільки —

Гупгуп! Гупгуп! Гупгуп! Прекрасні машини…

Зерноочисні машини

Віялок у кожнім дворі по чотирип'ять. Ряденце на току — й «вію, вію, повіваю!» Навесні в кожній «віялці» квочка сидить, другою «віялкою» зверху покрита…

«Трієрів» штук по семеро в кожного хазяїна! Що дев'ять місяців — то й новий «трієр»… Сидять собі й одбирають різний «кукіль»… І весело!

Не треба тобі ні мазати, ні решета міняти… Пройшовсь батогом або деркачем по головах і працюють «трієри»…

Сила різних машин є на селі…

«СЕЛО — КНИГА»

Сказать, що на селі бракує друкованого слова, не можна.

Таке «слово» на селі є. І його чимало.

Коли взяти кілька хазяїв заможненьких, що в них і 1921 року дещо вродило, то в кожного з них можна знайти цілий асортимент друкованого слова видання 1921 й 1922 року…

Видання цих років найбільше.

Друкованого слова з часу дореволюційного, часу Центральної ради, гетьманщини, денікінщини вже менше. Але є й таке.

Лежить те друковане слово здебільща на горищі по схованках, по торбинках.

Дехто позапихував його в пляшки, позасмолював і позакопував.