TextBook Ось вам девіз на незабудь.
Тут озветься Пантагрюель:
— Пора, хлопці, чаркували ми з вами, а воно ж великих гультяїв на великі подвиги і не подвигаєш. Нема як тіні від корогви, нема як пари від коня, нема як дзвону лат.
На ці слова Епістемон посміхнувся і сказав:
— Нема як тіні від кухні, нема як пари від пирога, нема як дзвону коряка.
А Панурґ на це:
— Нема як тіні від намету, нема як пари від цицьок, нема як дзвону яєць.
З цим словом він підхопився, перднув, підскочив, свиснув і весело покликнув товстим голосом:
— Хай живе Пантагрюель!
Бачивши теє, Пантагрюель і собі напшотів, але від його пуку затрусилась земля на десять миль довкруж, а заодно з газом із нього вийшло понад п'ятдесят тисяч чоловічків, карлів і виродків, а з пущеного бзда вродилась безліченна безліч скоцюрблених жіночок, то хвилястих, мов коров'ячі хвости, то круглястих, мов лімузинська ріпа.
— Отакої! — гукнув Панурґ. — Невже ваше бздо таке плодюче? Ач які гарні чоловічі бобурки і жіночі мисі! Їх треба переженити, наплодять бурчимух!
Пантагрюель так і зробив; назвав їх пігмеями та й послав жити на поблизький острів, після чого їх там намножилось, як гною, і хоч журавлі ведуть із ними невпинну війну, вони хоробро відбиваються, бо ці людські вигризки (шкоти їх називають «ручками від шкребниці»), як щось не по-їхньому, впадають у пасію. Та воно через фізіологію й зрозуміло: серце у них мало не на гівні розміщене.
Тим часом Панурґ узяв дві склянки однакової величини, наповнив водою по вінця, поставив кожну на окремий дзиґлик, на відстані п'яти футів одна від одної, потім узяв списа п'ять із половиною фута завдовжки і поклав його на склянки так, щоб краї списа лежали на вінцях.
Потім узяв замашненьку коляку і, звертаючись до Пантагрюеля та його комбраття, сказав:
— Гляньте, панове, як легко ми переважимо ворожу силу. Достоту так само, як я оце прямо на склянках списа зламаю, не розсадивши їх і не розбивши, ба навіть крапелини не проливши, ми провалимо голови дипсодам, самі не поранившись і без усяких утрат. А щоб ви не думали, ніби це якесь чаромуття, нате, — звернувся він до Евстена, — самі ударте щосили колякою посередині.
Евстен ударив і перебив списа навпіл, і жодної краплі води не пролилося. Потім сказав:
— Я ще й не таке вмію! Гайда! Хай нас тепер бояться!
Розділ XXVIII
Як Пантаґрюель, схистившись, узяв гору над дипсодами та великолюдами
Після всіх цих розмов Пантагрюель покликав бранця і відпустив його, кажучи:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ґарґантюа і Пантаґрюель» автора Рабле Франсуа на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пантаґрюель, цар дипсодськии, як він є з усіма його застрашливими чинами й вичинами, твір святої пам'яти магістра Алькофрібаса, добувача квінтесенції“ на сторінці 53. Приємного читання.