Приводить до вершин славут.
Поки Пантагрюель компонував ці вірші, Панурґ настромив на високу палю косулячі роги, шкуру і передню праву ногу; потім вуха трьох зайчат, трусячу спинку, щелепи великого зайця, крила дрохвячої пари, лапки чотирьох припутнів, слоїк із оцтом, ріжок, куди вони сіль клали, дерев'яний рожен, списик, старий дірявий казан, соусник, череп'яну сільничку і бовезький кубок.
І, наслідуючи Пантаґрюелеві вірші та трофей, і собі зладив:
Тут горло чотирьом не дерло сухо,
Пили вони нахильці в унісон
І їли, аж лящало їм за вухом,
В честь Бахуса врядили випивон.
І зайцем, так що вирвався прокльон,
Вони вже кишку доверха набили.
Налиганим без жодних перепон,
їм пики від захоплення скривило.
П'яним будь,
Як поклав смикнуть
Скільки мога.
Ставши на цю путь,
Відчувай могуть
Ти скляного бога.
А їсти зайця і до нього
Щоб це винця та не ковтнуть.
Вино — потіха і підмога:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ґарґантюа і Пантаґрюель» автора Рабле Франсуа на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пантаґрюель, цар дипсодськии, як він є з усіма його застрашливими чинами й вичинами, твір святої пам'яти магістра Алькофрібаса, добувача квінтесенції“ на сторінці 52. Приємного читання.