Розділ «ПОЕЗІЇ»

і сиротою кожне

нині; а все, що можна,

лиш бути знайомим з кимсь.

Ніби в краю чужім

йти по міській межі,

вухом до кожного саду,

хтозна чого їм ждати,

доля що принесе:

здіймають незримі руки

з чужого життя звуки

тихих власних пісень.

Флоренція, Касціне, 25 квітня 1898

«Тебе світанком чи смерканням зву?…»

Тебе світанком чи смерканням зву?

Бо ранку я боюся наяву,

ловлю його троянди червонясті,

не можу страх досвітній флейти зняти

перед мовчанням днів, що в них живу.

А вечори, і лагідні й мої,

у погляді моєму сяйвом вкриті;