Розділ «ПОЕЗІЇ»

небеса моргають оком.

Сходам усміх шле наразі

втомлений Амур щомиті;

на даху барочнім вази,

низками троянд обвиті.

Брамі, в павутину вбраній,

сонце прагне розібрати

в написі слова незнані,

де камінна Богоматір.

У соборі

Стін опуклих бронза й камінь

сиплють іскрами навколо,

лик святої темночолий

супиться поза свічками.

А під куполом на крилах

ангелочки, ще й зосібна

крапелька лампади срібна

світло розсіва на крилас.

Пил на склі, на злотоцвітті;

осторонь осіб мостивих